Ніколи ні про що не шкодуй.
Не тому, що все було приємно, правильно й красиво. Ні. Іноді життя веде людину так, ніби в нього в руках не план, а кочерга.
Але неприємності часто трапляються на благо.
Не одразу. Не очевидно. Не так, щоб людина в момент удару радісно сказала: "О, яке прекрасне благословення прилетіло мені по потилиці".
Зазвичай сенс стає видимим пізніше.
Коли минає біль. Коли йде зайве. Коли руйнується те, що давно мало зруйнуватися. Коли людина нарешті розуміє, що її не покарали, а витягли з тих дверей, які вона сама ніколи б не відчинила.
І мрії іноді не здійснюються на краще.
Бо людина часто мріє не з глибини, а з рани, страху, заздрості, самотності або бажання довести комусь свою цінність.
А потім дивується, чому Всевишній не видав їй саме ту іграшку, якою вона збиралася собі нашкодити.
Не шкодуй.
Те, що пішло, звільнило місце. Те, що не прийшло, можливо, тебе вберегло.
Іноді милість виглядає як втрата. Іноді порятунок приходить під виглядом нездійсненої мрії...
