Унікальний метод прийняття реальності такою, якою вона є, називається «І що з того?».
Метод простий, зручний і не вимагає ні спеціального килимка, ні пахощів, ні підписки на марафон, ні триденного ретриту в горах із людьми, які надто впевнено вимовляють слово «енергія».
Маєш проблему? Намагався її розв’язати й не зміг? Не намагався, але вже втомився наперед? Чудово. Метод саме для тебе.
Сядь зручно. Назви проблему вголос. Потім запитай себе: «І що з того?» Відповідай чесно. І знову: «І що з того?» Повторюй, доки всередині не прозвучить стомлене, але просвітлене: «Та, власне, нічого».
Саме тут починається прийняття. Не тому, що проблема магічно зникла. Не тому, що світ виправився, вибачився і надіслав компенсацію. А тому, що ти нарешті перестав годувати проблему власною істерикою.
Проблема може залишитися. Але її корона впала. Вона вже не королева твоєї внутрішньої імперії, не верховний жрець твоєї тривоги і не головний редактор твоєї книги скарг.
Вона просто є. А з тим, що просто є, уже можна щось робити. Або не робити. І все одно жити.
Проблему не знищено. Але її пафос — так. А це, друзі мої, уже майже перемога...
