Сучасна людина розплачується за свою віру дивною ціною — майже повною відсутністю самоспостереження.
Вона вважає себе раціональною, ефективною і цілком такою, що керує власним життям, але водночас залишається одержимою силами, які перебувають поза її контролем.
Її демони й боги, а вони тотожні, нікуди не зникли. Вони лише отримали нові імена.
Тепер вона живе в тривозі, у невиразному внутрішньому неспокої, у психологічних складнощах, у ненаситному потязі до ліків, алкоголю, тютюну, їжі й до всієї тієї величезної маси неврозів, яку людина давно звикла називати просто життям.
Вона й далі служить тим самим силам. Просто тепер робить це без свічок, без вівтаря і з хорошим інтернетом — якщо його зовсім не заборонять...
