Чи доводилося вам колись іти? З родини, з дому, від батьків, від партнера, з бізнесу, з колишнього життя?
Не тому, що у вас був готовий план, а тому, що в якийсь момент стало зрозуміло: усе. Так далі не можна. Щось не так. Я не знаю, як правильно, але точно знаю — далі глухий кут.
Якщо ваша відповідь «так», то ви вже тримали в руках одну з головних підказок. Пробудження починається дуже схоже.
Одного дня вам так само набридають прочитані книжки, нескінченні вебінари, семінари, курси, сесії, ретрити й зустрічі з черговими «мудрішими», «просунутішими» та «майже просвітленими».
І в якийсь момент стає зрозуміло: так далі не можна. Ось тоді починається справжнє.
Пробудження — це не новий гарний рівень реальності. Це не духовний апгрейд. І не почесне звання.
Пробудження — це чесне й повне відпускання всіх своїх прив’язаностей, усіх красивих уявлень про себе й усіх надій колись стати кимось остаточно правильним.
Поки людина зачарована образом себе, вона спить. Навіть якщо говорить правильні слова, сидить у позі лотоса й уміє загадково мовчати.
Просвіт починається там, де з’являється жива присутність. Коли ти не граєш у спостерігача, а справді помічаєш: ось особистість, ось її страхи, ось її біганина по матриці, ось мої реакції, а ось те, що все це бачить.
Не ідея світла. Сам просвіт серед ілюзії.
Поки не сталося розчарування, не буде й прозріння. До стрибка в себе неможливо підготуватися. Або одного дня ти стрибаєш, або продовжуєш думати, читати й репетирувати стрибок уві сні.
Амінь, друзі мої...
